Стародавні люди не використовували постільної білизни зовсім, вони спали на солом'яних настилах, хутряних шкурах тварин, на шерсті. Є відомості, що перші простирадла з'явилися ще в 3 столітті до н. на території сучасного Іраку. У Єгипетській культурі неодноразово згадується про простирадла, прикрашені малюнками квітів і плодів рослин. У 4 столітті до н. почесні римляни починають щодня застилати свої ложа шовковими простирадлами. Для особливих випадків використовувалися лляні простирадла, декоровані зображеннями персиків, лимонів, троянд. Було повір'я, що такі простирадла не лише тішать око своєю красою, але ще й є помічниками в любовних справах, притягують правильну любовну енергетику у подружнє ложе.
Приблизно до 14-15 століть у літописах відсутні будь-які згадки про постільну білизну. Але вже в період розквіту епохи Відродження (Ренессанс) – з 16-го століття – на території Європи почали застилати ліжка білими простирадлами. Особливо популярне це було в Італії. На той час ще не винайшли підковдри. Постільна білизна виглядала не зовсім такою, як сучасна: саме ложе застилалося кількома великими простирадлами різної щільності, ковдра з двох боків також прикривалася простирадлами. Підковдра щільно увійшли в ужиток лише в 20 столітті.
У 16 столітті всі простирадла були іменними – ними прийнято було вишивати сімейний герб чи ініціали власника. Кожне простирадло було унікальне, тому що ткалося в єдиному екземплярі. Дозволити собі таку розкіш могли лише багаті та знатні люди. У 17 столітті на території сучасної Голландії було модно спати на шовкових чи лляних простирадлах. Для простих людей середнього стану простирадла і постільні комплекти стали доступні лише на початку 18 століття. Простирадла були так само білого кольору. Але з середини 18 століття завдяки фламандським черницям їх почали декорувати мереживами. Звичайно, таку модну новинку могли дозволити собі лише аристократи. Так свого часу цар Петро Великий був настільки вражений фламандськими мереживними простирадлами, що викликав цих черниць до Орловської губернії, щоб ті навчили сиріт і рукодільниць своїй унікальній майстерності. Далі ці простирадла дійшли і до Англії, і навіть до Туреччини – всім сподобався такий дизайн. А в 19 столітті прийшла мода на простирадла, вишиті гладдю. Законодавцем моди вважається Швейцарія. Візерунки розміщувалися по периметру виробу і в куточках.
У минулому столітті постільні речі перестали бути атрибутом лише багатих людей. Комплекти постільної білизни були у кожному будинку. Настала мода на чистоту, господарність. Тому простирадла скуповувалися масово, випрали, накрохмалювалися. Неможливо уявити сучасне житло без кількох комплектів гарної постільної білизни. Загальнодоступними стали сучасні технології. Їх активно використовують для виготовлення постільних тканин, наприклад тенселу.
Найчастіше при пошитті сучасних простирадл використовуються такі тканини: бавовна, саржа, бязь, льон, сатин, мікросатин, жаккард, атлас, шовк, велюр, тенсел, ранфорс, тик, поплін. Найпопулярніші розміри простирадлом: 110х200 см - одинарні (односпальні), 145х214 см - полуторні, 195х220 см - подвійні (двоспальні стандартні), 220х240 см - подвійні "євро" (двоспальні великого розміру), від 220 king size). Також є дитячі простирадла – 110х150 см. Ці розміри переважно використовується у нас. В інших країнах стандартні розміри простирадлом можуть змінюватись в межах +- 10/15 см.
